Найкраще використовувати теорему Гаусса в інтегральній формі для обчислення напруженості електричного поля в тих випадках, коли система зарядів має сферичну, циліндричну або площинну симетрію. Завдяки цим симетріям можна вибрати елемент елементарної площини, циліндра або сферичної поверхні так, щоб напрямлений зовнішньо до неї елементарний вектор площі (\vec{dA}) збігався з вектором електричного поля (\vec{E}), або був паралельний йому. Це спрощує обчислення потоку вектора електричного поля через поверхню і дозволяє подальше використання здобутих результатів для обчислення напруженості електричного поля.
Найкраще використовувати теорему Гаусса в інтегральній формі для обчислення напруженості електричного поля в тих випадках, коли система зарядів має сферичну, циліндричну або площинну симетрію. Завдяки цим симетріям можна вибрати елемент елементарної площини, циліндра або сферичної поверхні так, щоб напрямлений зовнішньо до неї елементарний вектор площі (\vec{dA}) збігався з вектором електричного поля (\vec{E}), або був паралельний йому. Це спрощує обчислення потоку вектора електричного поля через поверхню і дозволяє подальше використання здобутих результатів для обчислення напруженості електричного поля.