Модернізація Росії в другій половині 19-го та на початку 20-го століття відбувалася під впливом реформ, запроваджених царями Александром II і Ніколаєм II. Цей процес включав в себе індустріалізацію країни, збільшення виробництва, розвиток желізничної та іншої інфраструктури, удосконалення освіти та здоров'я населення, законодавчі реформи та інші заходи.
Цей процес називають «революцією згори», оскільки він був запроваджений зверху, від самого владного класу (царської династії та її прибічників), без прямої участі населення. Ці реформи не виникали з-під горизонту суспільного руху або політичної опозиції, але були ініційовані та контрольовані самими владарями з метою змін у суспільстві та економіці.
Однак, ця «революція згори» не відповіла на очікування народу та не вреалізувала повний перехід до демократії та прав людини. Ці реформи стали однією з причин розвитку соціальних і класових протиріч у російському суспільстві та, в кінцевому підсумку, привели до Великої Жовтневої революції 1917 року.
Модернізація Росії в другій половині 19-го та на початку 20-го століття відбувалася під впливом реформ, запроваджених царями Александром II і Ніколаєм II. Цей процес включав в себе індустріалізацію країни, збільшення виробництва, розвиток желізничної та іншої інфраструктури, удосконалення освіти та здоров'я населення, законодавчі реформи та інші заходи.
Цей процес називають «революцією згори», оскільки він був запроваджений зверху, від самого владного класу (царської династії та її прибічників), без прямої участі населення. Ці реформи не виникали з-під горизонту суспільного руху або політичної опозиції, але були ініційовані та контрольовані самими владарями з метою змін у суспільстві та економіці.
Однак, ця «революція згори» не відповіла на очікування народу та не вреалізувала повний перехід до демократії та прав людини. Ці реформи стали однією з причин розвитку соціальних і класових протиріч у російському суспільстві та, в кінцевому підсумку, привели до Великої Жовтневої революції 1917 року.