У Стародавньому Китаї існувала монархія, де владарем був імператор, що мав абсолютну владу. Влада передавалася у династіях, прийшовших до влади шляхом успадкування або завоювання. Імператор вважався сином неба і мав значний політичний та релігійний авторитет. Держава керувалася за допомогою бюрократичної системи, а також шляхом урядових декретів та законів.