Це була осінь, коли вона прийшла до нашого міста. Вона була яскрава, як красива жаптиця, що прилетіла на ранок із теплих країв.
Вона вплітала в свої волосся жовті листя, немов намисто золоте. І була вона, як його мудра й лагідна королева, що залюбки вселяла любов і тепло у серця людей.
Кожен день вона малювала нові картини. Вони були такі різні – то легкі, як осінні хмари на небі, то сміливі, як перше променя сонця після дощу.
Але найбільше вона любила малювати кольорові ліси. Вони розсипалися по гірських схилах, мов вогняні віхти. Вітер шептав їй таємні слова, а вона співала їм у відповідь.
Так тривали ті осінні дні, доки вона не зникла, немов роса на траві. А ми довічно залишились боронити її творіння від зимового морозу і відчайдушно шукати її сліди серед пригаслих фарб.
Художниця-осінь
Це була осінь, коли вона прийшла до нашого міста. Вона була яскрава, як красива жаптиця, що прилетіла на ранок із теплих країв.
Вона вплітала в свої волосся жовті листя, немов намисто золоте. І була вона, як його мудра й лагідна королева, що залюбки вселяла любов і тепло у серця людей.
Кожен день вона малювала нові картини. Вони були такі різні – то легкі, як осінні хмари на небі, то сміливі, як перше променя сонця після дощу.
Але найбільше вона любила малювати кольорові ліси. Вони розсипалися по гірських схилах, мов вогняні віхти. Вітер шептав їй таємні слова, а вона співала їм у відповідь.
Так тривали ті осінні дні, доки вона не зникла, немов роса на траві. А ми довічно залишились боронити її творіння від зимового морозу і відчайдушно шукати її сліди серед пригаслих фарб.