Бо веселий щасливий ранок
Знову спить в спадаючих снах,
З купавою й сутінками гранату
З весняними дітьми і старими птахами,
А я... я крайній! І доля моя —
Це мов серце припечене, голому мурі
У іншому тілі, щасті, житті чужім...
Відчужене, з отрутою в чашістьці
Стримую свій спогад в сні до болю гідний —
Не моє серце спокійне...
Ні, я живу, я вдішив припадою:
Бо моя любов — це святище
Тепло. Вона — ніч чи зірка? —
Така мудра.
Моя любічка... вона
Цілує мене у сні.
Вона із золотом губ,
Дай мені дія (переповнено)
Я вже не пам'ятаю особи Спокійної.
темному вікні...