Еліза - це одна з ключових персонажів п'єси "Пігмаліон" Джорджа Бернарда Шоу. Вона представлена як проста кокетлива кобзарка, яка розмовляє діалектом південного Лондона. Протягом п'єси ми спостерігаємо за її трансформацією під керівництвом філолога Генрі Гіггінса, який вирішує перетворити її на леді високого суспільства.
Динаміка образу Елізи відбувається поступово. Вона починає як проста дівчина з низьким соціальним статусом і обмеженими можливостями. Протягом п'єси вона навчається мові, манерам та культурі вищого класу, та стає все більш впевненою та самостійною. Її перетворення не тільки вражає Гіггінса, але й робить її сильнішою та незалежнішою жінкою.
Кінець п'єси показує, що хоча Еліза досягла успіху в соціумі вищої суспільної верстви, вона все ще зберігає свою самобутність та власну волю. Таким чином, динаміка образу Елізи показує, що вона не тільки змінюється під впливом зовнішніх факторів, але й залишається вірна самій собі.
Еліза - це одна з ключових персонажів п'єси "Пігмаліон" Джорджа Бернарда Шоу. Вона представлена як проста кокетлива кобзарка, яка розмовляє діалектом південного Лондона. Протягом п'єси ми спостерігаємо за її трансформацією під керівництвом філолога Генрі Гіггінса, який вирішує перетворити її на леді високого суспільства.
Динаміка образу Елізи відбувається поступово. Вона починає як проста дівчина з низьким соціальним статусом і обмеженими можливостями. Протягом п'єси вона навчається мові, манерам та культурі вищого класу, та стає все більш впевненою та самостійною. Її перетворення не тільки вражає Гіггінса, але й робить її сильнішою та незалежнішою жінкою.
Кінець п'єси показує, що хоча Еліза досягла успіху в соціумі вищої суспільної верстви, вона все ще зберігає свою самобутність та власну волю. Таким чином, динаміка образу Елізи показує, що вона не тільки змінюється під впливом зовнішніх факторів, але й залишається вірна самій собі.