Він дивився на неї у білім світлі, яке падало з півночі неба і тихо повторював про себе усмішка, чарівна усмішка чию усмішку розглядав том

Предыдущий
вопрос Следующий
вопрос

Її очі сяяли як дві яскраві зірки, відбиваючи промені повної місяці. Її волосся м'яко лягало на плечі, неначе райський потік, манячи своєю ніжністю і дотиком. Він відчував, як її присутність заповнює його серце радістю і спокоєм, навіть в цій холодній, безлюдній землі. Вони були один для одного створені, і в цей момент ніщо інше не мало значення. Вони знаходили щастя у присутності один одного, і це було все, що їм потрібно.