Литературный диктант
по произведению Генриха Белля
"Путник, когда ты придешь в Спа...»
1. Где оказался ранен солдат немецкой армии?
- В Бендорфе, в рисовальном зале классической гимназии или школы, во всяком случае,
2. Куда из машины переносили раненых?
-- "Мертвецов сюда, слышишь? Остальных наверх по лестнице, в рисовальный зал, понял?"
3. Чем были вызваны сомнения раненого солдата?
-"Все это быстро мелькало одно за другим: я не тяжелый,
а санитары торопились. Конечно, все могло мне только почудиться; у меня сильный жар и решительно все болит:
голова, ноги, руки, а сердце колотится как сумасшедшее - что только не привидится в таком жару"
"Я был одним из остальных, я жил, остальные и были, очевидно, живыми. Это - рисовальный зал, и если слух меня не обманул, то почему бы глазам меня подвести? Значит, нет сомнения в том, что я узнал Цезаря, Цицерона и Марка Аврелия, а они могли быть только в классической гимназии; не думаю, чтобы в других школах стены коридоров украшали скульптурами этих молодцов.4. Как ведет себя раненый?"
5. Или юноша догадывался о характере ранения?
Он не догадывался, " Я опять закрыл глаза и подумал: ты непременно должен узнать, что у тебя за ранение и действительно ли ты находишься в своей старой школе."
6. Как чувствовал солдат в стенах гимназии, где еще три месяца назад учился?
-"Да это просто невозможно, думал я, машина наверняка
не прошла такое большое расстояние - почти тридцать километров. А кроме того, ты ничего не испытываешь, ничто в душе не подсказывает тебе, что ты в своей школе,
в той самой школе, которую покинул всего три месяца назад. Восемь лет - не пустяк, неужели после восьми лет ты все это узнаешь только глазами?"
7. Какие воспоминания об уроках погрузила зал рисования?
"А если так, то мог ли я поверить, что всего три месяца назад я сидел здесь, рисовал вазы и писал шрифты, на переменах сбегал по лестнице, держа в руках принесенные из дому бутерброды с повидлом, проходил мимо Ницше, Гермеса, Того, Цезаря, Цицерона, Марка Аврелия, потом шел по нижнему коридору с его "Медеей" и заходил к швейцару Биргелеру выпить молока, выпить молока в этой полутемной каморке, где можно было рискнуть выкурить сигарету, хоть это и строго воспрещалось?"
8. Кого солдат вспоминал с теплом?
"О, я помню, доска оказалась для меня короткой, и учитель сердился, что я плохо рассчитал, выбрал чрезмерно
крупный шрифт, а сам он тем же шрифтом, покачивая головой, вывел ниже: "Путник, придешь когда в Спа..." Семь раз была повторена эта строка - моим почерком,
латинским прямым, готическим шрифтом, курсивом, римским, староитальянским и рондо; семь раз,
четко и беспощадно: "Путник, придешь когда в Спа...""
9. Успешно прооперировали соседа солдата?
Солдат был здоров и попросил молока
10. Когда солдат окончательно убедился в том, что он в своей школе?
Когда увидел надпись своим почерком
11. Что выяснилось, когда его размотали на операционном столе?
"Я лежал на операционном столе и в блестящем стекле электрической лампы видел себя самого, свое
собственное отражение, очень маленькое, укороченное - совсем крохотный, белый, узенький марлевый сверток,
словно куколка в коконе; это и был я."
12. Кто помогал врачу во время операции?
Пожарник
Літературний диктант
за твором Генріха Белля
"Подорожній, коли ти прийдеш в Спа...»
1. Де виявився поранений солдат німецької армії?
- У Бендорфі, в малювальному залі класичної гімназії або школи, у всякому разі,
2. Куди з машини переносили поранених?
-- "Мерців сюди, чуєш? Інших наверх по сходах, в малювальний зал, зрозумів?"
3. Чим були викликані сумніви пораненого солдата?
- "Все це швидко миготіло одне за іншим: я не важкий,
а санітари квапилися. Звичайно, все могло мені тільки почудіться; у мене сильний жар і рішуче все болить:
голова, ноги, руки, а серце калатає як божевільне-що тільки не привидиться в такому спеку"
"Я був одним з інших, я жив, решта і були, очевидно, живими. Це-малювальний зал, і якщо слух мене не обдурив, то чому б очам мене підвести? Значить, немає сумніву в тому, що я дізнався Цезаря, Цицерона і Марка Аврелія, а вони могли бути тільки в класичній гімназії; не думаю, щоб в інших школах стіни коридорів прикрашали скульптурами цих молодців.4. Як поводиться поранений?"
5. Або юнак здогадувався про характер поранення?
Він не здогадувався, " я знову закрив очі і подумав: ти неодмінно повинен дізнатися, що у тебе за поранення і чи дійсно ти знаходишся в своїй старій школі."
6. Як відчував солдат у стінах гімназії, де ще три місяці тому навчався?
- "Та це просто неможливо, думав я, машина напевно
не пройшла таку велику відстань-майже тридцять кілометрів. А крім того, ти нічого не відчуваєш, ніщо в душі не підказує тобі, що ти в своїй школі,
у тій самій школі, яку покинув всього три місяці тому. Вісім років - не дрібниця, невже після восьми років ти все це дізнаєшся тільки очима?"
7. Які спогади про уроки занурила зал малювання?
"А якщо так, то чи міг я повірити, що всього три місяці тому я сидів тут, малював вази і писав шрифти, на перервах збігав по сходах, тримаючи в руках принесені з дому бутерброди з повидлом, проходив повз Ніцше, Гермеса, того, Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія, потім йшов по нижньому коридору з його "Медеєю" і заходив до швейцара Біргелеру випити молока, випити молока в цій напівтемній комірчині, де можна було ризикнути викурити сигарету, хоч це і суворо заборонялося?"
8. Кого солдат згадував з теплом?
"О, я пам'ятаю, дошка виявилася для мене короткою, і вчитель сердився, що я погано розрахував, вибрав надмірно
великий шрифт, а сам він тим же шрифтом, похитуючи головою, вивів нижче: "Подорожній, прийдеш коли в Спа..."Сім разів був повторений цей рядок-моїм почерком,
латинським прямим, готичним шрифтом, курсивом, римським, староіталійським і рондо;,
чітко і нещадно: "Подорожній, прийдеш коли в Спа...""
9. Успішно прооперували сусіда солдата?
Солдат був здоровий і попросив молока
10. Коли солдат остаточно переконався в тому, що він у своїй школі?
Коли побачив напис своїм почерком
11. Що з'ясувалося, коли його розмотали на операційному столі?
"Я лежав на операційному столі і в блискучому склі електричної лампи бачив себе самого, своє
власне відображення, дуже маленьке, вкорочене-зовсім крихітний, білий, вузенький марлевий згорток,
немов лялечка в коконі; це і був я."
12. Хто допомагав лікарю під час операції?
Пожежник
