Жилкування листків може бути паралельним, сітчастим або пальматним. Паралельне жилкування характерне для монокотиледонних рослин, де жилки простягаються паралельно одна одній на всій поверхні листка. Сітчасте жилкування зустрічається в дводольних рослин, де жилки утворюють густу мережу. Пальматне жилкування властиве деяким дводольним і коніфероподібним рослинам, де жилки виходять з основи листка в різних напрямках, схоже на кістяк долоні.
Листки можуть бути розташовані на стеблі один проти одного (парно), в одному ряді (чергово) або у кільці (колове). Розміщення листків залежить від генетичних характеристик рослини та умов оточуючого середовища.
Будова листка включає епідерміс, на якому можуть бути візерунки та волоски, мезофіл (паренхіма), де здійснюється фотосинтез, та жилкування, що постачає та виносить рівенька та гази з листка. Також, на поверхні листка можуть бути спеціальні структури, такі як водні дірки, білясці та тріщини, які виконують різні функції, як-от випаровування та захист від хижаків.
Жилкування листків може бути паралельним, сітчастим або пальматним. Паралельне жилкування характерне для монокотиледонних рослин, де жилки простягаються паралельно одна одній на всій поверхні листка. Сітчасте жилкування зустрічається в дводольних рослин, де жилки утворюють густу мережу. Пальматне жилкування властиве деяким дводольним і коніфероподібним рослинам, де жилки виходять з основи листка в різних напрямках, схоже на кістяк долоні.
Листки можуть бути розташовані на стеблі один проти одного (парно), в одному ряді (чергово) або у кільці (колове). Розміщення листків залежить від генетичних характеристик рослини та умов оточуючого середовища.
Будова листка включає епідерміс, на якому можуть бути візерунки та волоски, мезофіл (паренхіма), де здійснюється фотосинтез, та жилкування, що постачає та виносить рівенька та гази з листка. Також, на поверхні листка можуть бути спеціальні структури, такі як водні дірки, білясці та тріщини, які виконують різні функції, як-от випаровування та захист від хижаків.